Водень і поновлювана енергія мають симбіотичний зв’язок, який є ключовим у глобальному енергетичному перехідному періоді. Джерела поновлюваної енергії — сонячна, вітрова, гідроенергія — забезпечують чисту електроенергію, необхідну для виробництва зеленого водню через електроліз, що робить поновлювану енергію основою стійкого виробництва водню. Навпаки, водень виступає як важливе рішення для зберігання поновлюваної енергії, вирішуючи її внутрішню переривчастість: надлишкову електроенергію, вироблену під час пікової виробки з поновлюваних джерел, перетворюють на водень, який можна зберігати і згодом використовувати для виробництва електроенергії або тепла, створюючи замкнений цикл «електроенергія-водень-електроенергія». Ця інтеграція підвищує надійність і масштабованість систем поновлюваної енергії, дозволяючи більше впроваджувати поновлювані джерела в енергетичний баланс. Крім того, водень дає змогу поновлюваній енергії охопити такі галузі, як важка промисловість і довготривалі перевезення, які важко електрифікувати безпосередньо, ще більше зміцнюючи їхню спільну роль у декарбонізації.